Лялька-мотанка - берегиня роду

Нещодавно бібліотекар Колосівської сільської бібліотеки-філії провела майстер-клас з учнями місцевої школи по виготовленню ляльки – мотанки , провівши також бесіду-розповідь про історію створення цього українського оберегу.

Адже усі, хто цікавляться українськими народними звичаями, нашим невичерпним і самобутнім ужитковим мистецтвом, зачаровані традиційними ляльками-мотанками. Можливо, тому, що це не тільки дитячі іграшки, а й передусім, обереги родини й роду, могутні магічні талісмани і символи зв’язку між поколіннями, дух наших предків...

Колись такі ляльки робили повсюдно. Бавилися власноруч створеними із сіна чи соломи, клаптиків тканини, осоки, ниток, кукурудзяних качанів та листочків. Спосіб створення цих ляльок — скручування, скочування, змотування, зв’язування, завивання. Тому і називали їх — «мотанки». Мотанка виготовлялась з доступного дешевого матеріалу і без будь-яких інструментів.

Саморобних ляльок робили безликими: обличчя замінював візерунок у вигляді хреста, ромба чи квадрата. Можна стверджувати, що лялька-мотанка не має очей, бо, згідно із давніми віруваннями, у них може влетіти дух живої істоти. Лялька з обличчям немов дивилася в душу і могла зашкодити дитині, зурочити її. А ще хрест у колі замість обличчя — солярний знак — глибинний символ зародження життя й родючості, продовження й збереження роду, вічності буття, безперервного повторення відродження життя, зв’язку між минулими та майбутніми поколіннями... Тому лялька-мотанка стояла в хаті на покутті, біля образів, або лежала у дитячій колисці. Вона вважалася берегинею роду і захищала малечу від біди. На Великодні свята, коли йшли святити паску, ляльку-мотанку клали

у святковий кошик. Адже головне призначення ляльки-мотанки — це берегти душу свого власника від усякого зла та нечистих помислів.

Лялька-мотанка давно є незабутнім і неперевершеним українським національним сувеніром, сакральним оберегом для своїх господарів, вишуканим подарунком для найвибагливіших поціно-вувачів мистецтва й усього прекрасного!