"Духовність - основа нашого життя"

     В день Успіння пресвятої Богородиці, в бібліотеці села Кушлин, працівники книгозбірень Людмила Панчук, Людмила Роговська та зав. клубом Микола Горошко, на протязі дня, з користувачами духовні замальовки: «Величне свято- перша Пречиста», «Релігійне підгрунтя свята», пропонуючи дітям почитати дитячі молотви вголос, а батькам- ознайомитись з книжковою викладкою «Біблія- книга мудрості». Бесіда «Бог є любов» Пройшла у формі змістовного й щирого діалогу з читачами- учасниками художньої самодіяльності.

"Моє село - моя сім'я, моя родина"

     Під такою назвою 28 серпня пройшов день села в с.Білокриниця. На нашу "Музичну веселку" завітали знанні майстри сцени - колектив "Любисток"; молоді таланти, музиканти, співаки, танцюристи.

      Всіх почастували короваєм від голови сільської ради Шевчук О.О. та депутатського корпусу. В оформленні дійства велику допомогу надав Роман Пшевлоцький. За ініціативи активу батьків - Антоненко Олі та Саші Шевчук було створено фотозону.

           Глядачі радо зустрічали знанні колективи: "Криниченьку", "Родину", "Джерельце". Всім дуже сподобалась сценка "Ой базар, базар", у виконанні колективу "Родина".

           До пізна жителі села веселились танцювали. Також вшанували пам'ять загиблих захисників України - Дмитра Лабуткіна та Бориса Макаревича покладанням квітів на могили.  

Франко Іван Якович

(1856 - 1916)

   27 серпня 1856 року народився видатний письменник, поет, публіцист, філософ, політичний діяч, громадський діяч,, мовознавець, літературознавець, економіст, етнограф, перекладач Іван Франко.

           Україна кличе на свято, вітають наш край малята

    

       А саме: читачі центральної районної бібліотеки для дітей підготували до Дня Незалежності свої малюнки та взяли участь  у виставці-конкурсі на тему: «Люблю свою Україну». З учасниками конкурсу проведено також цікаву вікторину. Переможці отримали подарунки.

Родовід прапора, герба,гімну України

Державними символами України є Державний прапор України, Державний герб України і Державний гімн України. Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються Законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України». (Стаття 20 Конституції України)

Державні символи затверджуються Верховною Радою. Характерними їх ознаками є: вираження національного менталітету, національної ідеї політичного чи історичного змісту та загальнообов'язковість характеру. Основою державних символів є державний суверенітет.

Герб − найголовніший із символів; тризуб символізує мир і творчу працю. А ще в ньому відображе­но триєдність життя: це Батько, Мати, Дитя, які символізують Силу, Мудрість і Любов. Верховна Рада України 19 лютого 1992 року прийняла Постанову про Державний герб України. Вона врахувала державні історичні традиції і затвердила тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого гербу України. Тризуб став офіційною емблемою нашої держави.

                 Гімн — це найголовніша пісня України, в якій висловлюються найсердечніше: Думки і прагнен­ня народу. Автор українського гімну − Павло Чубинський. Він написав вірш у 1862 р. Композитор Михайло Вербицький створив музику в 1885 році. Державний гімн України, як офіційний символ держави, виконується під час підняття Державного прапора, відкриття різного роду урочистостей, офіційних зустрічей, прийняття військової присяги, відкриття спортивних змагань тощо.

Державний прапор України — офіційний відмітний знак держави, опис якого встановлюється Конституцією України. Він є символом суверенітету і незалежності країни. 28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову про Державний прапор України. Ним став національний синьо-жовтий стяг.

                Блакитний колір − це колір води, чистого неба, це символ миру. Жов­тий колір − це колір вогню, сонця, без лагідних променів, без якого не­має життя на землі, це колір зерна, хліба. Ці кольори мають значення миру і багатства, бо наш народ є мирним і працелюбним.

"Любов до ближнього - джерело величі людини"

   Духовного багатства, порядності й людяності навчає, під час богослужінь, настоятель Горинського Храму Препод. Іова, Чудотворця Почаївського о.Микола. Проливний дощ недільного ранку не зупинив велелюдний потік парафіян, приходжан, які поспішали до святині не лише помолитися, а ще й привітати священика - цілителя з 45 - тирічним ювілеєм. Духовну церемонію привітань, традиційно, розпочали учасники гуртка худ.читання  "Благовіст" (функціонує при бібліотеці). Дитячі "слова, з глибини серця"проклали початок спільному, гармонійному віночку вітань: церковного хору, комітету, десятки вірян, які можна поєднити назвою: "Даруємо любов і сіємо добро..."

"Пантелеймон Куліш-життєвий та творчий шлях"

До - 200-річчя з дня народження Пантелеймона Куліша

     Пантелеймон Куліш - автор першої фонетичної абетки для української мови Народився 7 серпня 1819 року в містечку Воронежі Чернігівської губернії. Навчався в  Новгород-Сіверській гімназії. а першим його літературним твором була оповідка «Циган», яку він витворив із почутої від матері народної казки. З кінця 1830-х років Куліш — слухач лекцій у Київському університеті. Дістав посаду викладача в Луцькому дворянському училищі. Згодом працює в Києві, у Рівному, а коли журнал «Современник» починає друкувати в 1845 році перші розділи його славетного роману «Чорна рада», запрошують його до столиці на посаду старшого вчителя гімназії і лектора російської мови для іноземних слухачів університету. Через два роки Петербурзька Академія наук посилає Куліша у відрядження в Західну Європу, куди він вирушає із своєю вісімнадцятирічною дружиною Олександрою Михайлівною Білозерською, з якою побрався 22 січня 1847 року. У Варшаві Куліша як члена Кирило-Мефодіївського товариства заарештовують і повертають до Петербурга. Його ув’язнили на два місяці в арештантське відділення шпиталю, а звідти відправили на заслання в Тулу. Після довгих клопотань здобув посаду у канцелярії губернатора, а згодом почав редагувати неофіційну частину «Тульских губернских ведомостей». У 1850-х повертається до Петербурга, де продовжує творити, хоча друкуватися деякий час він не мав права. Працюючи у Варшаві в 1864 — 1868 роках, з 1871 року у Відні, а з 1873 — у Петербурзі на посаді редактора «Журнала Министерства путей сообщения», він готує тритомне дослідження «История воссоединения Руси». В останні роки життя оселяється на хуторі Мотронівка поблизу Борзни Чернігівської губернії. Куліш багато перекладає, особливо Шекспіра, Гете, Байрона, готує до видання в Женеві третю збірку поезій «Дзвін». У змаганні знесиленого тіла з творчим духом і пішов Пантелеймон Куліш з життя 1897 року на своєму хуторі Мотронівка.

 Твори:

 - перший україномовний історичний роман «Чорна рада»

 - гумористичні оповідання:

 «Циган»

 «Пан Мурло» 

«Малоросійські анекдоти» 

- оповідання на тему нещасливого кохання: 

«Гордовита пара»

 «Дівоче серце» 

- історичні оповідання: 

«Мартин Гак» 

«Брати»

 «Січові гості» 

- роман

 «Михайло Чарнишенко, або Малоросія 80 літ назад» 

- романтично-ідилічне оповідання 

«Орися»

 - інші твори: 

«До кобзи» 

«Заспів»

 «Маруся Богуславка»

 «Рідне слово»

 «Святиня»