А сотню вже зустріли небеса.. 
                                       Летіли легко, хоч Майдан ридав… 
                                       І з кров´ю перемішана сльоза…. 
                                       А батько сина ще не відпускав.. 
                                       Й заплакав Бог,побачивши загін: 
                                       Спереду – сотник ,молодий,вродливий
                                       І юний хлопчик в касці голубій,
                                       І вчитель літній-сивий-сивий..
                                       І рани їхні вже не їм болять..
                                       Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
                                       Як крила ангела, злітаючи назад,
                                       Небесна сотня в вирій полетіла…