"Встане Україна. І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить"
9 березня народився Тарас Григорович Шевченко. Віщі слова пророка.
Творчість Тараса Шевченко міцно вкоренилась у свідомості українців. "Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая" - ця цитата пророка надихала і надихає українців боротись за свою свободу і Батьківщину.
За своє коротке життя у 47 років і один день, Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок, але він не міг не жадати того, до чого прагнемо всі ми - життя і свобода, самореалізація і благополуччя, мир і повага, прості людські цінності.
Багато хто знаходить у його віршах пророчі слова, які актуальні для українського народу і сьогодні. Наведемо декілька цитат з його творчості:
- Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая!
- В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.
- Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.
- Кохайтеся ж, чорнобриві, Та не з москалями.
- Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте.
- Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.
- Нема на світі України, Немає другого Дніпра.
- А ти, моя Україно, Безталанна вдово.
- І возвеличимо на диво І розум наш, і наш язик…
- Не одцуравсь того слова, Що мати співала, Як малого повивала.
- А на москалiв не вважайте, нехай вони собi пишуть по-своєму, а ми по-своєму.
- Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Й неситий не виоре На дні моря поле.
- Ми серцем голі догола!
- Наш-бо селянин, двигаючи на собі почесний тягар вікових національних обов’язків і бувши фактично спадкоємцем періодично відмираючої шляхти, – є, може, найбільшим аристократом серед селянства Європи.
- Погано дуже, страх погано! В оцій пустині пропадать. А ще поганше на Украйні Дивитись, плакать – і мовчать.
- Світ, бачся, широкий, Та нема де прихилитись В світі одиноким.
- Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше – спати, спати, І спати на волі…
- Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!
- Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають.
- Благо тобі, друже-брате, як є в тебе хата. Благо тобі, як у хаті є з ким розмовляти. Хоч дитина немовляща, і воно вгадає твої думи веселії…
- Жить би, жить, хвалити Бога, кохатися в дітях, так же ні…
- Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує!..
