середу, 31 жовтня 2018 р.

Мистецтво створення образів!!!


       І література, і малювання – це мистецтво створення образів. Ці види діяльності часто переплітаються. Тому логічно, що в центральній районній бібліотеці для дітей, діти можуть не лише читати, а й творити пензлем, олівцями, крейдою – своє бачення світу.

вівторок, 30 жовтня 2018 р.

 Привіт, допитливий друже!
      Ти помітив, як поволі осінь вступає у свої права? Вона  то осипає нас кольоровим листям, то рясно поливає дощем. Саме для такої погоди, здається, і створюються книжки та журнали. Адже тільки уяви собі: ти закутуєшся у теплий пледик, робиш чашечку запашного какао, зручно вмощуєшся в улюбленому затишному куточку і поринаєш у мандри навколишнім світом, дізнаєшся ще багато цікавого і незвичайного. Тільки не забувай заглядати на сторінки книг. Приємного читання і гарного настрою з бібліотечними книгами Кременецької Центральної районної бібліотеки для дітей !







понеділок, 22 жовтня 2018 р.

"Калина - народотворче й пісенне джерело України"
Одним із основних завдань закладів культури є популяризація історії рідної держави, її природу, традиції, звичаї та символи  українського народу; поглиблення знань про усну народну творчість - читаючи вірші, колискові пісні; виховання любові до Батьківщини, почуття гордості за свій рідний край.
19 жовтня в РБК пройшов семінар на тему:  "Калина - народотворче й пісенне джерело України"
             В засіданні "творчої лабораторії", яке ініціювала й провела методист фольклорного жанру Галина Омельчак з культосвітніми працівниками р-ну було ознайомлено з українською національною культурою, літературою,символікою, оберегами, звичаями, традиціями.
Своїм досвідом роботи поділилась зав. бібліотекою с. Горинка Роговська Л.С.  Легенди й поезії,в яких пломеніла тема калини,прочитані нею,змістовно переплелись з літературно-музичної композицією " Андрузьких молодиць",конкурсами та музичними фрагментами семінару.




Міжнародний день шкільних бібліотек

День шкільних бібліотек
Засновником цієї календарної події виступає всесвітня організація ЮНЕСКО, за ініціативою Міжнародної асоціації шкільних бібліотек і вперше свято було проведено в 1999-му році. Дата святкування Міжнародного дня шкільних бібліотек в багатьох країнах, зокрема і в Україні - щорічно в четвертий понеділок жовтня. В Англії, наприклад, цей День відзначається в перший понеділок жовтня і приурочений до початку шкільних канікул, коли настає перший день їхнього Національного Тижня дитячої книги, що включає в себе і національний День поезії, який проводиться в четвер.
Важливість забезпечення та поширення грамотності, всіляке сприяння належному навчанню - один з основних пріоритетів сучасного суспільства й атмосфера, яка створюється професійними бібліотекарями, найбільш сприятлива у цьому процесі.
Нагадаємо, за даними проекту DilovaMova.com, національний День бібліотек в Україні відзначається щорічно 30-го вересня.
В 2018 році Міжнародний день шкільних бібліотек припадає на 22 жовтня.

четвер, 18 жовтня 2018 р.

              До 150-ліття від дня народження

 Євгенії Ярошинської

Євгенія Ярошинська народилася 18 жовтня 1868 року в с. Чуньків (тепер — Заставнівського р-ну Чернівецької обл.) в сім’ї сільського вчителя. В школі батька закінчила початкове навчання, після якого завершила шість класів у Чернівцях (1882). Під її впливом почала писати вірші та прозу німецькою мовою, у віденській «Цікавій газеті» надрукувала першу повість «Жіноче серце» (1886) та оповідання «Кузен Фріц» (1887).
1887-го вона стає членом товариства «Руська школа». Як і більшість буковинських письменників того часу (Ю. Федькович, С. Воробкевич, О. Кобилянська), свою літературну діяльність розпочала німецькою, але перейшла на українську мову. Її статті й оповідання охоче публікували львівський ілюстрований літературно-науковий журнал «Зоря», віденська газета «Руська правда», часописи «Дзвінок», «Буковина», «Народ» і «Батьківщина. 1886-го в «Бібліотеці для молодіжи» були опубліковані зібрані письменницею прислів’я. Ю. Федькович надрукував її оповідання «Уроєна слабість».
Художня спадщина письменниці не надто велика: більш, ніж три десятки оповідань, новел, «образків», дитячих казок, кілька повістей. Головна їхня тема — народне життя та незавидне становище української інтелігенції.
Центральним твором прозаїка, що утвердив її в рідному письменстві, стала повість «Перекинчики» (1902).. Письменниця стояла на засадах чесноти, правоти та вірності. Її дитячі оповідання, опубліковані «Бібліотекою для молодіжі», «Дзвінком» і видані окремо в 1901-1907 рр. відтворюють тяжку долю простолюду («Найбільший скарб», «Розумна Настуня»). Культивувала письменниця не без успіху і жанр літературної казки («Королівство оводів», «Квіти» й інші). Ярошинська була активним дописувачем газети «Батьківщина» та журналу «Народ» (статті про демократичну інтелігенцію, етнографічно-побутові нариси). З художніми творами, крім «Буковини», виступала в «Зорі», «Літературно-науковому віснику», «Зернах», «Ділі», «Буковинському календарі».
Творча спадщина письменниці, життя якої передчасно обірвала хвороба, становить помітний набуток української літератури на межі ХІХ і ХХ ст. Результати своїх досліджень і роздумів щодо виховання дівчат у буковинських сім’ях Ярошинська публікує в німецькомовному педагогічному журналі «Буковинська школа» (1904). А її творчість становить помітний набуток в українській літературі.
21 жовтня 1904-го у віці 36 років Євгенія Ярошинська несподівано пішла з життя через перитоніт. Померла у місцевому шпиталі, похована в Чернівцях.

середу, 17 жовтня 2018 р.

Героїко-патріотична година «Україна – земля героїчного народу!!!
       Українці свободолюбивий народ. Це дуже давня нація і живе він на цій землі уже багато тисяч років. А тому у людей виробились певні звички, традиції, писані і неписані закони, за якими відразу можна впізнати українця серед сотень інших націй і народностей. То ж ці риси характеру і поведінки стали національною ознакою. І якщо ми будемо знати, якого ми роду, будемо вивчати своє коріння, то земля наша буде процвітати і ніколи не загине.Про це говорили бібліотекарі з учнями 3 класу ЗОШ №3. Які ж українці без почуття гумору, веселого жарту, без кмітливості та винахідливості ? Тому так весело проходили конкурси та козацькі розваги у нашій бібліотеці.



Ми – діти козацького роду, землі української цвіт.
До проведення гри-мандрівки в історію, яку організували учні та класоводи 4-х класів ЗОШ №3 для всіх молодших учнів школи, долучились працівники центральної районної бібліотеки для дітей. В святково оформленній залі бібліотекарі розгорнули пересувну книжкову виставку «Україна - країна героїв».Розповідь вчителя продовжили працівники бібліотеки. З школярами 2-Хкласів провели цікаві конкурси.Всі присутні в залі активно відповідали на запитання вікторини. Діти співали козацькі пісні.




четвер, 11 жовтня 2018 р.


На гостину до книжок
Теплої осінньої днини центральну районну бібліотеку для дітей відвідали учні 2-го класу гімназії
разом з вчителем класоводом Подворною Л.І. та батьками. Вони вперше зустрілись з бібліотекою,
з її казковими книжковими скарбами. Бібліотекар Костовецька О.В. провела незвичайний 

бібліотечний урок, який надовго залишиться в пам’яті дітей, адже школярі ознайомились з
розташуванням книг у бібліотеці, з правилами поводження з книгою, стали учасниками казкових
вікторин, поділились власними враженнями від уже прочитаних книг. Всі діти стали читачами
бібліотеки, кожен додому вибрав цікаву книгу.

ГЕТЬМАН ПИЛИП ОРЛИК ТА ЙОГО КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Пилип Орлик (11 жовтня 1672 — 24 травня 1742) — державний діяч і дипломат, генеральний писар у 1706—1710 рр., гетьман Війська Запорозького в 1710—1742 рр. у вигнанні. Походив з роду литовської шляхти, який мав чеське коріння. Високий рівень освіченості, здобутий у Віленському єзуїтському та Київському колегіумах, забезпечив Орлику швидке просування сходинками канцелярської кар’єри: 1698 р. він стає кафедральним писарем Київської митрополії, 1700 р. — писарем Генеральної військової канцелярії, 1706 р. — генеральним писарем. Входячи до найближчого оточення Івана Мазепи, Орлик належав до числа його повірених («конфідентів»), виконуючи обов’язки особистого секретаря. Через його руки проходило таємне листування гетьмана з Карлом ХІІ, польським королем Станіславом Лещинським, польськими магнатами та російськими можновладцями. Після Полтавської поразки разом із Мазепою і Карлом ХІІ виїхав у Бендери.
     У квітні 1710 р. був обраний гетьманом Війська Запорозького замість померлого Мазепи. Після елекції між новообраним гетьманом та старшиною було укладено політичну угоду, що окреслювала основні засади організації влади в козацькій державі — «Пакти й конституції прав і вольностей Війська Запорозького». У своєму прагненні звільнити Гетьманщину від російського панування Орлик спирався на підтримку Швеції, Туреччини та Кримського ханства. 1712 р. він звертається з відкритим маніфестом до європейських володарів, пишучи, що «козацька нація, що стогне під тиранським ярмом Москви, прагне лише того, щоб домогтися своєї волі». У 1714 р. залишає Бендери й перебирається до Швеції, але смерть його чільного союзника — Карла ХІІ в 1718 р. — змушує шукати сприяння інших держав. Останні роки свого життя наполегливо працював над витворенням широкої антиросійської коаліції, розраховуючи на підтримку Туреччини, а також прихильного до нього Станіслава Лещинського і французького двору. Точна дата смерті невідома. Найімовірніше, помер у Яссах в 1742 р.
     Під час козацької ради 5 квітня 1710 р. було схвалено документ "Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького" (згодом цей документ назвали "Конституцією Пилипа Орлика" та "Бендерською конституцією").
     Проголосивши Україну незалежною республікою, Конституція Пилипа Орлика стала найвищим щаблем тогочасної політичної думки не тільки в Україні, а й взагалі у Європі, бо жодна з країн на той час не мала подібних документів.
    Конституція значно обмежувала права гетьмана, передбачала створення представницького органу - Генеральної ради. У ній було закладено підвалини принципу поділу влади на виконавчу й судову гілки, впроваджувалася виборність посад. Такі особливості документа далекоглядно передбачали майбутні напрямки розвитку демократичних держав.

середу, 10 жовтня 2018 р.

                           Героїко-патріотична година « День справжніх козаків»
14 жовтня Україна відзначає свято Покрови.Пресвята Богородиця вважається покровителькою українського козацтва. Тому саме цього дня теж святкуємо День українського козацтва. Під Покровом Богородиці козаки не боялися ані шаблі ворожої, ані бурі морської. Під Покровом Богородиці вони боронили свою віру, свою землю.
14 жовтня 1942 року на День Святої Покрови була створена Українська Повстанська Армія, що протягом десятиліть вела нерівну боротьбу із окупантами. Отже , цей день також є Днем народження УПА.
День захисника Ураїни – свято, що відзначається в Україні теж 14 жовтня. Ми вшановуємо мужність та героїзм захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг українського народу.
Напередодні Дня захисника України до ігрової світлиці в центральну районну бібліотеку для дітей завітали учні 4-А і 4-Б класів ЗОШ № 3 із класоводами Балогою Н.І. та Пляшовською О.М. Школярі послухали розповідь бібліотекаря про історію українського козацтва та про важливість бути захисником Вітчизни сьогодні. Діти активно приймали участь у конкурсах «Найуважніший» , «Ми – козаки», «Гопак», «Пластуни», «Кухарі» та в інших. Переможці отримали призи. Читачі також ознайомились з новинками літератури та періодики.



Драй-Хмара Михайло Опанасович

(10 жовтня 1904 - 19 січня 1939 року)



Народився М.Драй - Хмара 10 жовтня 1889 року в селі Малі Канівці на Золотонощині (нині - Чорнобаївський район Черкаської області) в козацькій родині. Він рано залишився без матері. Батько зміг дати синові добру освіту. Спершу Михайло закінчив Золотоніську школу, а згодом - Черкаську гімназію. 1906 року за конкурсом вступив до знаменитої Колегії Павла Ґалаґана в Києві, де вчився разом із П.Филиповичем. 1910 року став студентом історично-філологічного факультету Київського університету, після закінчення якого (1915) був залишений на кафедрі слов'янознавства для підготовки до професорського звання. 1913 року відряджений за кордон, де студіював фонди бібліотек та архівів Львова, Будапешта, Загреба, Белграда і Бухареста. З початком першої світової війни як професорський стипендіат працював у Петроградському університеті, а 1917 року повернувся в Україну. В 1918-23 р.р. - професор Кам'янець-Подільського університету. З 1923 по 1929 рік - професор кафедри українознавства Київського медичного інституту, а в 1930-33 роках працював у Науково-дослідному інституті мовознавства при ВУАН.
Багато сил М. Драй-Хмара віддавав перекладацькій роботі. Це було його другим покликанням — він знав 19 мов. Починаючи з 1919 p., Михайло працював у цій галузі багато й натхненно. Серед його перекладів — збірка віршів М. Богдановича "Вінок" (окреме видання 1926 p.), "Цигани" і низка віршів О. Пушкіна, "Демон" і вірші М. Лєрмонтова, О. Фета, І. Буніна, Ф. Сологуба, окремі руни карело-фінського епосу "Калевала".
Для запланованої Держлітвидавом "Антології французької поезії" М. Драй-Хмара переклав вірші французьких поетів, представників романтичної школи "парнасців" і символістів: П. Варлена, Ш. Бодлера, Т. Готьє, Ш. Леконта де Ліля, С. Малларме, Т. де Банвіля, Л. Дьєркса, Сюллі Прюдома, П. Клоделя, Ж. Лафорга, Т. Корб'єра та ін.
Йому належать переклади з німецької (С. Цвейг), польської (А. Міцкевич), чеської (Й. Гора), італійської мов. Він перекладав поетів, близьких йому за світонастроєм і стилем.
У лютому 1933 р. поета заарештували, але через три місяці звільнили із запевненнями, що сталося непорозуміння. При цьому його позбавили всіх посад і ніде не брали на роботу, навіть учителем початкової школи.
Поет і в цих обставинах не складав рук. Він завершив другу збірку віршів "Соняшні марші", переклав "Божественну комедію" Данте, переклав також нові записи карело-фінського епосу "Калевала".
У вересні 1935 р. М. Драй-Хмару знову заарештували і засудили до п'яти років таборів.
Михайло Драй-Хмара помер на Колимі 19 січня 1939 р.
Реабілітований через півстоліття — 28 листопада 1989 р.

вівторок, 9 жовтня 2018 р.

Бажан Микола Платонович

(1904 — 1983)

Поет, критик, перекладач,
державний і громадський діяч

Микола Платонович Бажан народився 9 жовтня 1904 р. в м. Кам'янець-Подільському. Навчався в Київському кооперативному інституті (1921—1923), Київському інституті зовнішніх зносин (1923—1925), а також у драматичній студії "Кий-драмте" (Київського драмтеатру).
Друкувався з 1923 р. Працював редактором і сценаристом на Одеській кіностудії, редагував журнали "Кіно" (1926-1929), "Радянська Україна" (1940-1941). Під час Другої світової війни був редактором газети "За Радянську Україну!" окупованих областей та партизанів.
У 1943—1948 pp. обіймав посаду заступника Голови Ради Міністрів УРСР, у 1953-1959 pp. був головою Спілки письменників України.
Микола Бажан був людиною надзвичайно широкої ерудиції, справжнім енциклопедистом, коло інтересів якого охоплювало майже всі сфери культури. В період 1959—1983 pp. працював головним редактором редакції Української Радянської Енциклопедії. Очолював правління Шевченківського комітету України по відзначенню 100-річчя з дня смерті і 150-річчя з дня народження Великого Кобзаря. За його ініціативи і під його науковим керівництвом видано 17-томну (1959-1965) і 12-томну (1977—1985) Українську Радянську Енциклопедію, двотомний "Шевченківський словник".1969 перебував у Кременці на святкуванні 160-річного ювілею Ю. Словацького. Тоді ж виступав на урочистому вечорі в Тернопільському обласному музично-драматичному театрі. 
Перші поетичні твори М. Бажана опубліковані на початку 20-х років. Дитячі роки Микола Бажан провів у гайдамацькій Умані, в місті, де бушувала Коліївщина. Поет відтворює час Коліївщини ("Залізнякова ніч") та бурхливі події громадянської війни, протест проти знищення людських прав і законів ("Гетто в Умані", 1929), роздуми над сенсом історії України (поема "Сліпці", 1930-1931).
30-ті роки для М. Бажана — це роки ствердження його життя, осмислення служіння людям, суспільству. Це ми бачимо в поемі "Безсмертя", у віршах "Трилогія пристрасті", "Танець". Саме тоді він розпочинає виступати як перекладач, переклади якого становлять зразок титанічної праці й майстерності ("Витязь у тигровій шкурі" Шота Руставелі, твори Алішера Навої та ін.).
У важкий для народу період Великої Вітчизняної війни Микола Бажан своїм полум'яним, пристрасним словом нищить німецько-фашистських загарбників. Його славнозвісні "Клятва" і "Данило Галицький" по праву увійшли в золоту скарбницю вітчизняної поезії.
Широчінь поетичних обріїв, загальнолюдських цінностей на повну силу виявилася у творчості М. Бажана 60—70-х років: цикл "Міцкевич в Одесі" (1957), збірка "Італійські зустрічі" (1961), цикл "Чотири оповідання про надію" (1966).
Лебединою піснею М. Бажана став цикл "Нічні концерти" (1977), який дає підстави стверджувати про його вірність високим мистецьким ідеалам, прагненням передавати українським словом враження від культурних здобутків людства.
Микола Бажан — незрівнянний творець, глибоко вдумливий співець високих звершень людського духу. Він по праву посідає одне з чільних місць в історії нашої національної культури.

пʼятницю, 5 жовтня 2018 р.

Знайомтесь-Віталій Шамал



Ще один молодий письменник поповнив ряди нашої талановитої Кременеччини. Віталій Шамал народився 13 червня 1992 року у м. Кременець де і провів свої дитячі та юнацькі роки. Навчався у ЗОШ №1, пізніше у ліцеї ім. У.Самчука.По закінченні школи поступив у Львівський національний університет "Львівська політехніка" який успішно закінчив у 2014 році. Пізніше була служба в армії у навчальному центрі "Десна". Після проходження служби повернувся до рідного міста, де і проживає сьогодні. З самого дитинства у Віталія було два захоплення-це спорт і книга.Презентуючи свою книгу , він з гордістю і теплотою згадує той чудовий дім книги, в якому він пропадав весь свій вільний час, це дитяча бібліотека, яка дала йому духовний потенціал , самовдосконалення, яка закохала його у книгу, з якою він не розлучається і до сьогодні. Постійно читаючи ,Віталій ще з юних років мріяв написати і свою книгу. Тема твору визріла сама собою, адже він дуже любить своє рідне місто, яке дихає сивою давниною і оповите загадковістю та легендами. Сподіваємось, що книга "Загадки Бони" зацікавить кременчан,а також гостей та туристів нашого міста. Ну а від Віталія очікуємо нових творів і бажаємо йому творчого натхнення!


"Загадки Бони" і сьогодні турбують читача.
                                                    

3 жовтня у Кременецькому районному будинку культури відбулася презентація книги кременчанина Віталія Шамала "ЗАГАДКА БОНИ". Книга надзвичайно цікава із захоплюючим сюжетом. Події відбуваються на сучасних, усім знайомим вулицях міста. Головні герої Костя та Коля - це студенти педагогічної академії. "ЗАГАДКА БОНИ "- це та книга, яка може стати родзинкою міста для туристів із України та інших країн. Презентація книги відбулася за підтримки Відділу культури, туризму, національностей та релігій Кременецької РДА, Кременецького районного будинку культури, громадської організації "Молодь Кременеччини". Інформаційний партнер заходу група "Типовий Кременець" у Facebook.

четвер, 4 жовтня 2018 р.

Добірку нових поетичних творів знову дарує нам Павло Старух

Більш детальна інформація про молодого поета та його твори на нашій сторінці "Наші молоді таланти"

Запах ночі
І навіть темрява наповнена тобою,
Розлився дощ із келихом вина.
Хай буде ніч відвертою, палкою,
Аби від пристрасті подряпалась спина
Аби схибнувся той прийдешній ранок
І збожеволів на хвилину день.
Хай буде ніч такою наостанок,
Щоб феромони сипались з кишень.
Щоб місто пахло ароматом ночі,
Щоб загубились серед міста ми,
Ти стала ангелом, я хочу –
Сховатися від світу за крильми.
Ти стала дивом, особливим ранком,
Мені і досі пахне наша ніч.
Я пам’ятатиму навіки, до останку –
Вечірній шарм оголених узбіч.
І дотик губ залишиться навіки,
Його не змити сильною грозою.
Я відчував себе щасливим чоловіком,
І ти розлилася, по крапельках, рікою.
Може, справді, ще все складеться:
Двоє діток і затишний дім. 
Я тобі не збудую фортецю, 
Але буду щитом твоїм.
Може, в дурня масштабні плани
Із мізерним розвитком дій?
Раптом, з часом промовиш: «Коханий,
Йди додому, будь ласка, мерщій!»
Нас зігріє тепло від каміна
Та в будинку дитячий сміх.
Наші фото з тобою на стінах
Я б від променів сонця беріг…
Боюсь тобі заглянути у вічі
Боюсь тобі заглянути у вічі,
В собі зірвати знову буревій.
Пронизаний цим страхом чоловічим, 
Хоч розумію, що не твій.
Ще між нами чимало не сказано.
Під ногами уламки слів.
Я тепер вже тобою не зв’язаний,
А раніше цього хотів.
Не моїми руками зігріта –
Ти від нього візьмеш тепло.
Десь в тобі майоріло літо,
Але надто коротким було…
Кава з корицею
Мені так тебе хочеться випити,
Смакувати із кожним ковтком,
Та з цієї чашки надбитої –
Обпечуся хіба кип’ятком.
Дозволяєш тебе без солоду? –
Зовсім інший без нього смак.
Ти зігрій мене, каво, в холоді,
Тільки плавно, поволі, отак…
Ти ж мені не даси заснути,
Як не проти – я вип’ю всю.
Ти, здається, напій розкутий,
В білій чашці чи в стилі «Ню».
Мене збуджує твій аромат,
Не вважаю це таємницею:
Серед різних гарячих горнят –
Я обрав тебе, каво з корицею.
Серед безладу, серед речей
Сірий фон – оцей безлад в кімнаті,
Бо виблискуєш сонцем ти.
Що там речі, є долі зім’яті –
Їх не важко по місту знайти.
І прання зачекає, із брудом,
Скільки поглядів – хай йому грець.
Ми з тобою ніколи не будем
Чистоту плямувати сердець.
Зубна паста до крайнощів біла? –
От би совість таку для людей.
Ти в квартирі сьогодні блистіла –
Серед безладу, серед речей.
Відблиски на стіні
Не злякає і прірва кинута.
Де б не були твої сліди,
За тобою готовий поринути.
Біля мене лиш просто йди.
Мені байдуже, хто що скаже:
Чи осудить нас хтось, чи ні.
В мене тисячі нових вражень –
Ніби відблисків на стіні.
В мене щастя з грудей вистрибує,
І хлюпоче воно весь час,
А раніше дрібною рибою
Виглядало один лиш раз.
Хай минуле таким залишиться –
Вже не зміниш його тепер.
Ще про нас романи напишуться
І загасне в куточку торшер.
Оголена доля
Її знали всі бабці з під’їзду,
І консьєрж її добре знав,
Та звивала розпусниця гнізда
Без всілякого сорому й прав.
І на чорній короткій спідниці
Залишався від гідності слід.
Йшла додому сп’яніла блудниця…
Вже, здавалось, розбестила світ.
Її губи блистіли гріхами,
Очі тільки дивилися вбік.
Вона сім’ї руйнує роками –
Аж від сліз утворився потік.
Не торгує вона надіями
(Жриці вночі не сплять!).
Хтось її називає повією,
А хтось каже на неї…
Сигареті
Я від тебе таки залежний –
Не відчепишся, хвойдо, ніяк,
Бо не має в характерні стержня
І без тебе, все якось не так.
Якось тягнеться час по дурному,
Чи повільно іде, чи спішить?
Ми гонили з тобою втому
І про втому забували на мить.
Ти ходила по інших руках,Як дешева, дешева повія.
Відчував я тебе на губах –
На губах ти моїх зітліла.

Ти ходила зі мною, була –
В лабіринтах моєї кишені.
На плечах ти лежала стола,
Я хапав тебе жадібно в жменю.
Разом з димом витали думки,
Я писав ті прокурені вірші,
Забирайся, збирай вже сумки,
Може ми не побачимось більше.



"Загадки Бони" і сьогодні турбують читача.
                                                    

3 жовтня у Кременецькому районному будинку культури відбулася презентація книги кременчанина Віталія Шамала "ЗАГАДКА БОНИ". Книга надзвичайно цікава із захоплюючим сюжетом. Події відбуваються на сучасних, усім знайомим вулицях міста. Головні герої Костя та Коля - це студенти педагогічної академії. "ЗАГАДКА БОНИ "- це та книга, яка може стати родзинкою міста для туристів із України та інших країн. Презентація книги відбулася за підтримки Відділу культури, туризму, національностей та релігій Кременецької РДА, Кременецького районного будинку культури, громадської організації "Молодь Кременеччини". Інформаційний партнер заходу група "Типовий Кременець" у Facebook.





середу, 3 жовтня 2018 р.

145 років від дня народження Івана Шмельова!!!
Митець світової скорботи.
(1873 - 1950)
Народився в патріархальній купецькій сім’ї, виховувався в атмосфері релігійності. Після закінчення юридичного факультету й річної військової служби був чиновником у Московській і Володимирській губерніях. В 1895 році почалася літературна діяльність Шмельова - в 1897 році побачили світло нариси “На скелях Валама”. Одержали широку популярність твору Шмельова, написані слідами революції 1905-1907 років: “Громадянин України”, “Вахмістр”, “Іван Кузьмич”. Повість “Людині з ресторану” мала великий успіх у критиків і читачів. В 1912-1914 роках були опубліковані добутки, які усталили положення Шмельова в літературі (” Стіна “, ” Вовчий перекат “, “Росстани”).
Іван Шмельов звертав особливу увагу на національну специфіку російського життя, її глибинні підвалини, стародавні традиції. Письменник не прийняв Жовтневу революцію 1917 року й в 1922 році виїхав в еміграцию. Жив у Берліні, потім у Парижу. Вершиною творчості Шмельова стали книги “Рідне”, “Богомілля” і “Літо Господнє”, створені в еміграції в 1933-1935 роках
І знову зустріч з Максом Кідруком!

                2 жовтня відбулася зустріч читачів ЦБ ім. Ю.Словацького з письмеником Максом Кідруком.
Максим Іванович Кідрук — український письменник, мандрівник, колумніст чоловічого журналу «XXL». Автор романів «Зазирни у мої сни», «Не озирайся і мовчи», «Жорстоке небо», «Твердиня», а також низки тревелогів. За освітою інженер-енергетик. Загалом побував більше ніж у 30 країнах, серед яких ТанзаніяМексика, Еквадор, Перу, Китай, Чилі, Бразилія, Ангола,Намібія, Нова Зеландія та інші.
На зустричі письменник презентував свою нову книгу"Де Немає Бога"




                                               

 

               
    





вівторок, 2 жовтня 2018 р.

75 років від дня народження
 Богдана Стельмаха

         Стельмах Богдан Михайлович український поет, драматург, перекладач, автор численних українських пісень. Народився 2 жовтня 1943 у с. Туркотин Золочівського району Львівської обл. Закінчив Львівський університет (механіко–математичний та філологічний факультети) і Українську академію друкарства. Працював робітником на лісозаводі, кореспондентом Львівської молодіжної газети, завідувачем літературною частиною Дрогобицького музично–драматичного театру, головним спеціалістом Львівського управління культури, заступником міського голови Львова, радником.
          Є автором книжок “Примула, квітка віща”, “Земний вогонь”, “Батькові слова”, “Пшеничне перевесло”, “Сто пісень”, “Тарас: дилогія “Писанка”, “Початок радісних пісень”, “Вірші про Україну”, “Тарас: драматична поема-тетралогія”, “Ця осінь називається Марія”, “Правдива пісня”. З перекладів слід назвати переспіви давньоєгипетської лірики, інтерпретацію поеми «Слово про Ігорів полк».
            Упродовж останніх років автор плідно працює як драматург. В репертуарі театру ім. М. Заньковецької дві його п’єси для дітей – «Чари правдивої пісні» та «Біда навчить». У Першому українському театрі для дітей та юнацтва донедавна йшли п’єси Стельмаха «Тарас» і «І золотої й дорогої», комедія «Фрак для доцента».
     Член Національної Спілки письменників України (від 1977), лауреат літературної премії ім. І. Котляревського (1992), ім. М. Шашкевича (1994), ім. Л. Українки (1996). Його кандидатуру свого часу навіть кілька разів виставляли на Шевченківську премію, але кожен раз у комітеті знаходили «гідніших». Така вже доля талановитих: уступати місце сірятині. Від 1977 - на творчій роботі. Живе і працює у м. Львові.
           Першу пісню «Аеліта» написав 1962 р. з Мирославом Скориком, шість пісень на його слова створив Володимир Івасюк, 24 - Ігор Білозір, десятки  -  Богдан Янівський та Віктор Камінський. На вірші Богдана Стельмаха також писали пісні О. Екімян, Л. Дутковський, О. Кушнарьов, В. Морозов. Піснетворчої популярності поета може вистачити на кілька поколінь складачів текстів. Досить назвати “Тільки раз цвіте любов”, “Мамину світлицю”, “Пшеничне перевесло”, “Розпитаю про любов”, “Джерело”, “Гуси-лебеді” та інші твори, які по-своєму уособлюють найвищі злети нашої української естради. Пісня – душа народу. Стельмах збагнув це вчасно, він побачив, що його пісню підхопив народ. Вона цвіте на народних забавах, хрестинах, весіллях та при всіляких інших “оказіях”, де репертуар “не спускають”, його обирає серце.
Пісенна творчість Богдана Стельмаха
* Балада про Віктора Хару (муз. В. Івасюка) – Василь Зінкевич
* Білі скрипки зими (муз. І. Хоми) – Здіслав Марчій
* Верховинська колискова (муз. Б. Янівського) – Леся Боровець та ВІА “Ватра”
* Голубівна (муз. Б. Янівського) – Валентина Купріна та ВІА
* Гуси-лебеді (муз. Б. Янівського) – тріо “Либідь”
* Довга дорога (муз. О. Екімяна) – ВІА “Арніка”
* Є на світі казка (муз. Б. Янівського) – Леся Боровець і Олександр Чепурний
* Залицяльники (муз. Б. Янівського) – М. Срібний та ін.
* Запроси до танцю (муз. В. Івасюка) – Людмила Артеменко і ВІА         “Водограй”
*  Запроси мене у сни (муз. В. Івасюка) – Назарій Яремчук      Калини квіт (муз. Б. Янівського) – Віктор Шпортько
*  Калини квіт (муз. Б. Янівського) – Леся Боровець
*  Колиска вітру (муз. В. Івасюка) – Софія Ротару
* Мамина світлиця (муз. І. Білозіра) – Василь Зінкевич
* Не забудь (муз. Б. Янівського) – В. Дусанюк і Л. Арготюк
* Не забудь (муз. Б. Янівського) – Мар’ян Шуневич та Ольга Щербакова
* Не сип, мила, скла (муз. І. Білозіра) – Ігор Богдан та ВІАН
* Нестримна течія (муз. В. Івасюка) – Софія Ротару
* Перший сніг (муз. І. Білозіра) – ВІА “Ватра”
* Поросли межі терном (муз. І. Хоми) – Олег Дорош
* Пшеничне перевесло (муз. І. Білозіра) – Оксана Білозір