пʼятницю, 15 травня 2020 р.


                                        Цей день в історії України...


18 травня, Україна вшановує пам'ять жертв депортації кримських татар та відзначає День боротьби за права кримськотатарського народу.
Депортація кримських татар розпочалася 18 травня 1944 року о 3-й годині ночі й тривала до початку червня (перша і найбільша хвиля закінчилася 20 травня). Офіційною підставою для цього злочину стала таємна постанова Державного комітету оборони № 5859-сс "Про кримських татар" від 11 травня 1944 року, в якій кримським татарам висувалися претензії у начебто масовій зраді та масовому колабораціонізмі за часів окупації Криму гітлерівськими військами.
Тоді був здійснений акт геноциду та етноциду, про що свідчать звинувачення цілого народу в державній зраді та застосування принципу колективної відповідальності. За офіційними даними (так звані числа Лаврентія Берії) було депортовано 183 144 кримських татар; за татарськими джерелами – понад 400 тисяч, з яких упродовж першого півтора року померло близько 46% депортованих людей.
У каральній операції брали участь 32 тисячі співробітників НКВС. Людям на збори давалося від кількох хвилин до півгодини, з собою дозволялося взяти особисті речі, продукти, посуд та побутовий інвентар. Зрозуміло, що більшість майна залишилася і була конфіскована "державою". Переважна частина депортованих була направлена на спецпоселення до Узбекистану, частина – до ГУЛАГу , а ще частина – для поповнення спецконтингенту для Московського вугільного басейну.
Після депортації були знищені і культурні та історичні пам'ятки, заміна історичних назв місцевостей новими на зразок "Совєтский", "Первомайск", "Красногвардейск" тощо. До Криму заселялися вихідці з Росії та інших республік. За повоєнний період кількість населення у Криму збільшилося майже в 10 разів.
Сталінська політика щодо кримських татар, на жаль, не була чимось новим. Як відомо, захоплення 1783 року Криму Росією призвело до великого занепаду культурного життя на півострові: по-варварському було спалено багато давніх рукописів, зруйновано чимало архітектурних пам'яток. Саме тоді розпочалося перше заселення Криму росіянами, чужоземними колоністами, міцніла брутальна русифікаторська політика.
Після переведення Криму до складу УРСР (1954) у 1956 році було видано указ (неопублікований) про реабілітацію кримських татар, але практично без права повернення на батьківщину до Криму.

Повернення на батьківщину кримських татар почалося лише наприкінці 1980-х років. Здавалося, що нарешті, попри побутові труднощі, настав мир і можна спокійно і вільно жити на рідній землі. Однак кримська земля знову стала об'єктом зазіхань з боку Москви, а кримські татари після анексії Росією півострова у 2014 році зазнали і зазнають тепер нечуваних із часів Сталіна репресій. Це постійні обшуки і арешти. Як відомо, нині в окупованому Криму внаслідок політичного й релігійного переслідування позбавлені волі майже 90 осіб, понад 60 з яких кримські татари.

Немає коментарів:

Дописати коментар