«Роман Бжеський відомий і невідомий»

                             Біографічна довідка               

                (До 130 річчя від дня народження)

                              

                                         

То який же слід залишив по собі Роман  Бжеський в українській історії?

    Роман Бжеський був ерудит і глибокий знавець національної тематики в історії, політиці, культурі, був надзвичайно творчою людиною - філософ і літературознавець, публіцист і поет ,художник, журналіст і видавець. Його перу належать 125 книг із різних галузей знань. На жаль, його особистість залишається все таки  маловідомою, хоча свого часу Роман Бжеський ще й  брав участь у творенні українського війська, воював добровольцем у лавах Січових стрільців і мав славу безкомпромісного полеміста.

     Академік Ярослав Дашкевич писав: «Ця людина, її творчість не заслуговують на забуття. Роману Бжеському належить відповідне місце також в українській історіографії консервативного націоналістичного напряму, і місце все ж таки не останнє».

     Роман Бжеський походить із польського роду. Народився він 23 березня 1894 р. в Ніжині на Чернігівщині у польсько-українській родині. Батько Стефан Бжеський був інженером, мати Олена походила зі старшинської родини Грищенків, бабця Юлія Пивинська була родичкою Миколи Гоголя. У 1916 році Роман закінчив Чернігівську гімназію з військовою спеціалізацією в чині старшого унтер-офіцера. У період навчання в гімназії увійшов до таємної молодіжної організації «Братство самостійників».

      Коли розпочалася Українська революція 1917 року, Роман Бжеський долучився  до організації в Чернігові українського полку ім. гетьмана    П.Дорошенка.

     У червні 1917 на Другому військовому з'їзді у Києві запропонував підняти повстання проти Росії. Був уповноважений від Української Центральної Ради організувати державне життя у Кролевці, згодом – у Літині на Вінниччині.          Працював урядовцем у загальному департаменті Генерального секретаріату внутрішніх справ.

     Після окупації України червоними полками Муравйова Роман Бжеський воював у Першому курені Січових стрільців, під командуванням сотника Василя Кучабського. За гетьманування Павла Скоропадського працював у міністерстві внутрішніх справ.

     На початку 1920 року Романа Бжеського ув’язнила радянська влада. Йому вдалося втекти із в’язниці й переїхати на Волинь. Так життєвий шлях його проліг до старовинного  Кременця, де  він проживав у 20-40 роках ХХст. у власноруч збудованому будинку, під горою Воловиця і працював директором української книгарні повітового товариства «Просвіта».

   Був одним із активних діячів її повітової управи у Кременці. Вдома єдиним багатством у нього були книги, вони займали усі кімнати будинку, кременчани-старожили досі пам’ятають і згадують про велику і цінну бібліотеку. Тут у Кременці , у будинку під Воловицею вирувала творча праця Р.Бжеського, тут писались десятки статей, нарисів, рецензій, сотні віршів, які згодом друкувались у «Літературно-науковому віснику , «Літописі Червоної калини», інших часописах. Роман Бжеський особливо пишався бібліотекою зібраних ним книжок, яка нараховувала немалу кількість ,були серед них і особливо вартісні.

   У Бжеських часто гостював видатний український письменник і публіцист Улас Самчук. Він був ще й хрещеним батьком старшої доньки Бжеського Маргарити. Про це письменник згадував у спогадах «На білому коні» та «На коні вороному». Дружба із У.Самчуком продовжилась на роки, коли проживали сім’ї  у Німеччині,а пізніше за океаном (Бжеські переїхали до США, а Самчуки до Канади).

    Життя було не особливо прихильне до родини Бжеських. Прийшлося пережити гоніння, поневолення і розлуку, відбування батька родини в концтаборі, пошуки родини через Червоний Хрест ,і тільки з часом вони знову були усі разом. У 1950 році родина виїхала до Америки, у м. Детройт , де прожили понад 30 літ.

    Помер Роман Бжеський на 88 році життя , 4 квітня 1982р. Похований на цвинтарі Бавнд-Брук, що у штаті Нью-Джерсі.

    Творчість Р.Бжеського багатогранна, одна з них- поетичний дар. Він був поетом у душі і серці і написав сотні віршів, які  видав окремою збіркою «Говорить серце…» (1962р.),але це далеко не вся його поетична спадщина.

    Не можна не згадати про Романа Бжеського-художника. Як пристрасний маляр він написав у Кременці чимало картин, зокрема: «Вид з вікна на Замкову гору», «Схід сонця із-за Замкової гори, «Кладка». Малював він будучи і в таборі для переміщених осіб, а також і в США. Частина картин його збереглася у доньок Маргарити та Лариси. Бжеський також створив галерею портретів, які писав на замовлення, продаючи, щоб якось прожити з сім’єю.

   Велику бібліотеку Романа Бжеського майже всю придбав книгознавець із США,українець Микола Климишин. Проте найцінніші книги з дарчими надписами письменників та учених зберігаються у доньки Лариси в канадійському місті Вінніпег. Ряд книг привезено до Кременця і передано в краєзнавчий музей (зокрема до зали «Українська діаспора»).   

   Невідомий Роман Бжеський повернувся в Україну, але вже після смерті. У соті роковини від дня його народження на будинку, де він жив і творив упродовж 1920-1940 років відкрито меморіальну таблицю.

    “ЧОРНОБИЛЬ — НЕЗАЖИВАЮЧА РАНА: ГОЛОВНІ НАСЛІДКИ АВАРІЇ”

     В історії нашого народу чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них — 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Чорнобиль і досі є незагоєною раною.

    Ця трагедія забрала життя багатьох людей, завдала шкоди здоров’ю мільйонів українців. Її наслідки ще відчуватимуть на собі майбутні покоління. Вона вважається найжахливішою катастрофою в історії людства. Ім’я їй — Чорнобиль.

 Сьогодні Чорнобиль для нас — це майже три з половиною мільйонів постраждалих від катастрофи та її наслідків. Це майже 10 відсотків території, що зазнала прямого радіаційного ураження.

До річниці від дня аварії на Чорнобильській атомній електростанції була підготовлена віртуальна книжкова виставка “ЧОРНОБИЛЬ — НЕЗАЖИВАЮЧА РАНА: ГОЛОВНІ НАСЛІДКИ АВАРІЇ”. На виставці читачам представлено навчальну та наукову літературу. Серед представленої літератури найбільш цікавими читачі відзначили такі книги:

    Ця книга є першою історією Чорнобильської катастрофи від вибуху 26 квітня 1986 року до закриття станції у грудні 2000-го. Чим для України був Чорнобиль? Національною трагедією, величезною психологічною травмою, важкою ношею для економіки. Чорнобиль вибухнув не тільки через помилки персоналу, нехтування правилами безпеки і проблемами з конструкцією реактора, але також через систему, яка обгородила ядерну енергетику завісою секретності. Радянська система не дозволяла поширювати інформацію про попередні аварії навіть серед фахівців. Це зробило нову масштабну аварію неминучою. Сьогодні реактори чорнобильського типу вже не будують, але авторитарні режими, які тримають повний контроль над інформацією, усе ще існують. Зрештою, і в Україні досі виробляють майже 50 % усієї електроенергії на атомних станціях. Нам є чим поділитися зі світом стосовно досвіду Чорнобиля, але є над чим задуматися і самим.

    

    «Чормет» – повість про людей, які живуть біля кордону Зони відчуження і збирають металобрухт. Про суворих і п’яних чоловіків з металевими зубами і монохромними тату на руках, які здають в брухт-прийомки авіабомби вермахту в мішках та поцуплені в сусідів металеві огорожі, аби обміняти їх на денатурат. Це історія про людей, які мріють здати на метал все навколо них, навіть ядро Землі.

    До вашої уваги фотоісторія "Чорнобиль" українського фоторепортера Ігоря Костіна, яка була знята відразу після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. Впродовж року фотограф висвітлював хід робіт по ліквідації наслідків аварії. Під час роботи на Чорнобилі Костін піддався радіації, що в п'ять разів перевищує допустиму норму. За цей фотоматеріал, зроблений фотографом в небезпечних умовах високого рівня радіації, Ігор Костін отримав в 1987 році першу премію на міжнародному фотоконкурсі World Press Photo (Нідерланди).

    Це книжка-присвята героям, які 35 років тому ризикували своїм життям і здоров’ям задля порятунку мільйонів інших людей. Вона містить історії шістнадцяти борців за наші життя. Це свідки й учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: атомники, пожежники, медики, монтажники, оператори. Вони розповідають «по-рентгенівськи», безкомпромісно чесно. Згадують про власне становлення, про життя у місті Прип’ять до аварії; говорять про події, які пізніше назвуть техногенною катастрофою. Сьогодні вони є членами громадської організації «Промінь 5-2» — об’єднання учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Кожна сторінка книжки варта найуважнішого прочитання, адже не все ще сказане і почуте суспільством. Кожне слово, промовлене очевидцями тих подій, має величезну вагу для майбутніх поколінь. Справа живих — пам’ятати.

    Ця фотокнига – данина пам’яті журналіста, ліквідатора, учасника історико-культурної експедиції Мінчорнобиля України Михайла Загреби. Захоплива розповідь про мальовничий древній поліський край, убитий радіацією, примушує читача поглянути на чорнобильську катастрофу не тільки як на техногенну, але й під іншим кутом зору – гуманітарним, і замислитись над тим, що ми втратили в історичному, культурному, природничому та мистецькому значеннях: до аварії на Поліссі зберігалися, як ніде в Україні, найдавніші звичаї, традиції культури та побуту слов’ян. Правдиву, емоційну оповідь Михайла Загреби ілюструють його фотографії – адже автор відомий як талановитий фотожурналіст. Видання становить великий інтерес і призначене для широкого читацького кола

 

 В романі Володимира Яворівського «Марія з полином наприкінці століття» трагедія чорнобильської катастрофи розкривається через долю родини Мировичів, батьківська оселя якої була в селі Городища, розташованого всього за двадцять километрів від атомної станції. Автор, нічого не приховуваючи і називаючи речі своїми іменами, оприлюднює страшну правду про справжні наміри й шляхи імперії до дешевого збагачення, нехтування Москвою долями України й українців.

 “Незабутня Квітка України…”

До 70-річчя від дня народження Квітки Цісик (справж. ім’я – Квітослава-Орися Цісик),

американської співачки українського походження,

виконавиці українських народних і популярних пісень (1953–1998)

Квітка Цісик (Квітослава-Орися Цісик) — донька післявоєнних емігрантів із Західної України, яка народилася і прожила все життя в США. Голосом Квітки захоплювався весь американський шоу-бізнес. Артистка працювала з Вітні Х’юстон, Майклом Джексоном та іншими світовими зірками. Пісня You Light Up My Life (Ти осяюєш моє життя), яку Цісик виконала в однойменному фільмі, отримала Оскар, Золотий глобус і була номінована на Греммі.

Усіх досягнень Квітки Цісик не злічити. Але в рідній Україні співачку почули переважно після її смерті. Два україномовних музичні альбоми, які Квітка випустила за власний рахунок, популярні досі. Варто зазначити, що в 1990 році обидві пластинки були номіновані на премію Греммі в категорії “сучасний фолк”.

В Україні Квітка Цісик була лише раз – у 1983 році співачка приїхала з мамою до Львова, але поїздка була фактично таємною, оскільки в Радянському Союзі на творчість Цісик, в репертуарі якої були пісні про УПА та січових стрільців, в той час існувала заборона.

В черговий раз приїхати на рідну землю Квітка Цісик планувала після здобуття Україною незалежності. Артистка мріяла організувати в Україні концерт, але цій мрії так і не судилося збутися. Після тривалої боротьби з раком 29 березня 1998 року, не доживши 5 днів до свого 45-річчя, Квітка померла вдома в оточенні сім’ї.

Бібліографічний список літератури :

Про життєвий та творчий шлях Квітки Цісик :

Адаменко В. Український всесвіт Квітки Цісик : сценарій муз.-культ. вечора для старшокласників / В. Адаменко // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2011. – № 3. – С. 91–94.

Бамбура Т. Пісня, що стала народною : творчий проект з української літератури “Мої два кольори” / Т. Бамбура // Профтех Освіта. – 2016. – № 10. – С. 36–40.

Головченко Ніна. Успішна прем’єра у Києві моноспектаклю про Квітку Цісик / Н. Головченко // Слово Просвіти. – 2017. – 19–25 жовт. (№ 42). – С. 14 : фото.

Голос Америки, душа – України : [про музей Квітки Цісик у Львові] // Українське слово. – 2015. – 4–10 берез. (№ 9). – С. 9.

Горак Роман. Журавлі відлетіли : есеї про Квітку Цісик та її рід / Р. Горак // Дзвін. – 2018. – № 2. – С. 51–105. – Закінч. Поч.: 2018. – № 1. – С. 72–117.

Горак Роман. Журавлі відлетілі…: есеї про Квітку Цісик та її рід / Р. Горак. – Львів : Апріорі, 2018. – 400 с.

Гордон Олександр. Зі збірки “Вірші вічні” : Галицький поет ; Поетам “Руської трійці” ; Франко ; Антонич ; Квітка Цісик ; З любов’ю до Львова ; З циклу “Підзамче” : поезія / О. Гордон // Дзвін. – 2012. – № 10. – С. 19–26.

Гресь Г. О. Виховний захід ”Талановитого та справжнього забути неможливо” / Г. О. Гресь // Біологія. – 2018. – № 19–21. – С. 50–59.