80 років від дня смерті

Григорія Квітки-Основ’яненка

Григорій Квітка-Основ’яненко народився 29 листопада 1778р. у селі Основа біля Харкова. Здобув домашню освіту. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838). Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1837р. вийшла друга книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком». У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.

Найвідоміші твори:

·                    «Конотопська відьма» (1833)

·                    «Маруся» (1832)

·                    «Салдацький патрет» (1833)

·                    «Сватання на Гончарівці» (1835)

·                    «Пан Халявський» (1839)

·                    «Сердешна Оксана» (1841)

·                    «Козир-дівка» (1838)

·                    «Ганнуся» (1839)

·                    «Шельменко-волосний писар» (1829)