Василь Симоненко

                                                                 МОЯ МОВА

                                                 Все в тобі з'єдналося, злилося -  
                                                 Як і поміститися в одній! —  
                                                 Шепіт зачарований колосся,  
                                                 Поклик із катами на двобій.
                                                Ти даєш поету дужі крила,  
                                                Що підносять правду в вишину,  
                                                Вченому ти лагідно відкрила  
                                                Мудрості людської глибину.
                                                І тобі рости й не в'януть зроду,  
                                                Квітувать в поемах і віршах,  
                                                Бо в тобі — великого народу  
                                                Ніжна і замріяна душа.