125 років від дня народження 

Миколи Хвильового

           Микола Хвильовий (справжнє ім’я Микола Григорович Фітільов) — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози.  13 грудня 1893 р. – народився Микола Григорович Фітільов (Хвильовий) у с. Тростянець на Харківщині (нині Сумська область) в родині вчителів. Навчався він у початковій школі, гімназії, з 6-го класу якої був виключений за участь у революційній організації. 1914-1917 Брав участь у Першій світовій та громадянській війнах. 1919 Вступив до КП(б)У. Одружується з учителькою Катериною Гащенко. Будучи комуністом, рішуче відмовився вінчатися, чим викликав велике невдоволення матері дружини. 1919 р. у Харкові вийшло друком три збірки поезій. 1921 р. – М. Хвильовий демобілізується, переїжджає до Харкова. Видає політтичну збірку “Молодість” 1923р. – збірка прозових творів “Сині етюди” (“Редактор Карк”, “Кіт у чоботях”, “Солонський Яр”, “Легенда”, “Свиня”, “Чумаківська комуна”). Хвильовий став членом-засновником літературної організації: «Гарт»; 1924р. – збірка оповідань “Осінь” (“Елегія”, “Я (Романтика)”, “Силуети”, “На глухім шляху” та ін.), повість “Санаторна зона”. Ці публікації і громадянська активність зробили Хвильового центральною постаттю в літературному процесі 20х років. 1925 –  разом з однодумцями створює літературну організацію ВАПЛІТЕ. 1927 р. — роман «Вальдшнепи», ІІІ частина якого знищена урядовими органами. Трактат «Україна чи Малоросія?» опублікований лише 1990 р. 1927 Працівники ГПУ УСРР заводять справу-формуляр С-183, починається стеження за діяльністю Хвильового. Грудень 1927 — березень 1928 Перебував у Берліні та Відні. Січень 1928 Перед поверненням в Україну, у листі до газети «Комуніст» засудив своє гасло «Геть від Москви!». Однак його покаяння було вимушеним і нещирим. 1928–1930 Створив журнал «Літературний ярмарок». 1930–1931 Заснував журнал «Пролітфронт». 13 травня 1933 На знак протесту проти голодомору 1932—33 та арешту свого приятеля Михайла Ялового (став початком нової хвилі масових репресій проти української творчої інтелігенції) у Харкові покінчив життя самогубством. Смерть Хвильового стала символом краху ідеології українського націонал-комунізму й кінця українського національного відродження 1920—30-х. Твори та ім’я Хвильового залишалися забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режиму в Україні. Посмертна записка: «Арешт ЯЛОВОГО — це розстріл цілої генерації… За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію.